Свято Весни “Козацький вишкіл”

Автор: пл.розв.Данило Максимчук

Свято Весни у пластунів Австрії пройшло з 14-го по 16-те травня у мальовничій садибі села Гьотцвайс на кордоні з Чехією. Позаяк пластовий осередок був створений тільки рік назад, це була перша така подія для багатьох хлопців та дівчат. Даний захід є не тільки початком таборового літа для пластунів, але й ушануванням Святого Георгія Переможця, патрона нашої організації.

Темою СВ в Австрії був “Козацький вишкіл”. Пластуни повернулися в 1683-ій рік, коли величезна турецька армія облягла Відень. Для столиці Австрійської імперії залишилася тільки одна надія на українських козаків, що зможуть врятувати усю Європу від поневолення турками та саме в ці дні проходять вишкіл на Святі Весни. Протягом трьох днів юнацтво та новацтво змагалося й гартувало свій дух перед кінцевою битвою з ворогами: проходили смуги перешкод, тренувалися під час спортивних ігор, готували щити для захисту та вчилися різних прикладних вмілостей як наприклад природознавство, перша медична допомога чи куховарення.

В кінці кінців пластове козацтво відстояло місто Відень від ворожої навали і відвоювало захоплений турками замок. Австрія врятована – честь і хвала пластунам козакам!

DSC_0564

Особливістю Свята Весни в Австрії була присутність усіх пластових уладів – від найменших дітей віком одного року і аж до пластунів сеньйорів. Нарешті чар пластування можна було пережити і в Австрії, а основними здобутками Свята Весни стало море позитивних емоцій для учасників та проводу, ближче знайомство з природою та Пластом на терені і багато нових практичних знань.

Відео з Свята Весни Пластової Групи в Австрії можна подивитись за посиланням :

Ось так відгукуються пластуни про триденне Свято поза містом:

«…сам виїзд із міста на природу є чимось винятковим. Особливі позитивні враження для сина пов’язані з мандрівкою і битвою проти турків. Також він вперше звернув увагу на природню красу, яка вас там оточувала, а ігри-імпрези примушували думати і включати фантазію. На питання про негативні враження, то перша відповідь була “не знаю”, а друга – засумував за нашим котиком…»